"The declaration of the alliance states was if ever Russia is pushing into one NATO member country, NATO will react. But if they are voluntarily pushing and we know that Russia is always dancing on the red lines. And it's a very dangerous game for everybody. I think that we had to keep in memory that each time Russia tests the limits, they did it with Georgia, they did it with Crimea, they did it in the Donbas war, using proxies and sock puppets, openly starting an invasion in Ukraine. And each time for the case that I mentioned, like Georgia, like Crimea, they observed the reaction of the Western countries. After this observation, they re-evaluate the capacity of reaction, what are the red lines and what are not. They replenish and they push a little more. And each time it is what they are doing. And this is why we are to be very careful. And this is why it has been said that Russia is a threat to the global security and that Western countries had to admit it and to keep that in mind".

What level of threat from the Russian Federation must be reached for NATO countries to start responding militarily?

In the new episode of the (un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Christine Dugoin-Clément, geopolitical analyst, and associate researcher specialising in strategies of influence, cyber and AI. The conversation is about the difference between the war waged by Russia against Ukraine and the wars that took place before, the way of thinking in this war, the influence operations by Russia, France's position and attitudes towards the war in Ukraine, what needs to be done to improve the policy of defending democracy and what other countries can do to defend democracy in the cognitive plane.

"У декларації країн альянсу було сказано, що якщо коли-небудь росія атакує одну з країн-членів НАТО, то НАТО відреагує. Але, якщо вони зроблять це навмисно, а ми знаємо, що росія завжди танцює на червоних лініях, тож це дуже небезпечна гра для всіх. Я думаю, що ми повинні пам'ятати, що росія щоразу випробовує межі дозволеного, як вона робила це з Грузією, вона робила це з Кримом, вона робила це у війні на Донбасі, використовуючи своїх проксі. Знову ж таки, росія використала маріонеток, відкрито розпочинаючи вторгнення в Україну. І кожного разу у випадку, про який я згадувала, як у випадку з Грузією, як у випадку з Кримом, вони спостерігали за реакцією західних країн. І після цього вони переоцінюють можливі реакції, та визначають що є червоними лініями, а що ні. Вони поповнюють запаси, і вони натискають трохи сильніше. І кожного разу це те, що вони роблять. Саме тому ми повинні бути дуже обережними. Саме тому було сказано, що росія є загрозою для глобальної безпеки, і що західні країни повинні визнати це і мати це на увазі".

Якого рівня має досягти загроза з боку рф, щоб країни НАТО почали реагувати військовим шляхом?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Крістін Дюгуен-Клеман (Christine Dugoin-Clément), геополітичною аналітикинею, дослідницею, яка спеціалізується на стратегіях впливу, кібернетиці та штучному інтелекті. Розмова про відмінність війни, яку розв’язала росія проти України, від воєн, які відбувалися раніше, про спосіб мислення у цій війні, про операції впливу з боку рф, про позицію та настрої Франції щодо війни в Україні, а також про те, що потрібно робити, аби поліпшити політику захисту демократії та що інші країни можуть зробити для захисту демократії в когнітивній площині.

"Українських дітей потрібно видерти з рук росіян. І ось оце «видерти з рук" – це насправді так, як може подекуди виглядати потім цей процес.

Все жахіття російського злочину полягає в тому, що дитина опиняється в максимально страждальному становищі. Незалежно від того, чи спочатку її вилучили з родини або з сиротинця і передали до російських батьків, чи вже потім, через кілька років, коли вона до них звикла, чи коли вона вже й не пам’ятає свого минулого, а тепер знає тільки цю сім’ю – вирвати її з цієї родини, сказати, що ці батьки насправді винні, що вони злочинці, підтримували режим, який чинив геноцид, і забрати, повернути назад додому.

Це все не такі собі прості речі, які будуть відбуватися як у кіно – приходить український солдат, дитина стрибає на ручки, і вони разом ідуть в Україну жити щасливо. Ні, так не буде. Будуть страшні речі, які описують експерти, які займалися відповідними діяннями після Другої світової війни в нацистській Німеччині. Коли просто людина вступила на роботу, на посаду комісара, знайшла родину, вилучила з неї двох дітей і звільнилася. Тому що це неможливо терпіти – діти починають творити страшні речі, у них велика психологічна травма.

Тому ми не маємо недооцінювати всю жахливість діянь росіян, коли вони просто депортують і передають українських дітей на виховання чужим людям».

Скільки українських дітей на сьогодні вимушено опинилися під владою рф та чи є депортація та примусове переміщення росією українських дітей геноцидом?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його ведуча Аліна Фролова говорить з Катериною Рашевською, експерткою Регіонального центру прав людини, членкинею Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні. Розмова про депортованих та примусово переміщених росією українських дітей, про шляхи їх повернення, про кількість дітей, яких вдалося повернути наразі, про політики, алгоритми та механізми повернення дітей, про реакцію та дії міжнародних партнерів в питанні злочинів рф проти українських дітей, а також про можливість покарання рф.