• Луки 9:18-22
    Jul 7 2024
    «І сталось, як на самоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!» (Лк.9:18-22).Певна таємниця, подібно до туману, охоплює Петрове віросповідання, що Ісус – це Христос. Чому ніхто раніше не промовив цього? Чому ще раніше ніхто не вчинив це віросповідання? На той час багато чого вже відбулося, доказів було вже більше ніж достатньо. Проте до цього моменту жодна людина ще відважно не проголошувала, що Ісус – це Христос Божий. Петро є першим учнем, власне він є першою людиною в Євангеліє, хто вчинив це віросповідання.Однак слухачі (читачі) Євангелія від Луки вже знають, що Ісус – це Христос. Ангели були першими, хто сповідав, що Він є Христом. Це було, коли народився Ісус. Далі демони не один раз протягом Галілейського служіння визнавали це. Проте ніхто з людських учасників оповіді Євангелія від Луки не проголошував, що Ісус – це Христос, аж поки Петро не зробив цього при кінці Ісусового Галілейського служіння.Як так могло статися, що ангели і демони розуміли, що Ісус – це Христос, Син Божий, коли ж Його учні, Його друзі, Його родичі, та власне, юдейський народ у цілому, боролися зі визначенням Його ідентичності? Можливо відповідь на ці запитання, що пантеличили, знаходиться у самому характері Ісуса і Його місії: Він приносить Царство Боже, проте зодягнений у плоть, покору і несприйняття. Для людей Ісус створює поділення, як про це пророкував Семен: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання» (Лк.2:34). Ісус був суперечливою особою, яка викликала різку відповідь у тих, хто перебував у Його присутності. Його вчення і Його чуда не завжди викликали від людей сподіване віросповідання.Після першої виголошеної проповіді у рідному Назареті Ісусові родичі та друзі намагалися вбити Його, привівши до краю гори, щоб скинути. Після воскресіння сина вдови у місті Наїн люди думали про Нього лише як про великого пророка. Навіть Іван Христитель і його учні запитували Ісуса: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» (Лк.7:19). Ісус відповідав, чинячи ще більше чудес, що вказували на Месію, і цитуючи книгу пророка Ісаї про діла Месії: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. І блаженний, хто через Мене спокуси не ...
    Show more Show less
    15 mins
  • Дії 2:42 - Молитва
    Jul 6 2024
    «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).Життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви відбувалося «в науці апостольській», тобто ранні християни вивчали катехізис, який записали для них євангелісти Матвій і Лука, як Нагірна і Рівнинна проповіді відповідно. Також вони перебували «в спільноті, ламанні хліба», тобто після навчання катехізису, чи Поклоніння Слова, християни мали Господню Вечерю, чи Поклоніння Таїнства, де вони споживали разом із хлібом та вином правдиві тіло і кров Господа Ісуса, як це Він Сам заповів, кажучи: «Це чиніть на спомин про Мене!».Без сумніву, Поклоніння Слова і Таїнства було обрамлене молитвами, в яких ранні християни перебували разом із апостольською наукою і спільнотою ламання хліба, як це пише Лука. Подібно до того як зміст і сутність науки апостольської та спільноти ламання хліба ми головно брали з Євангелія від Луки, так і сьогодні, розглядаючи молитовне життя християн, ми знову звернемося до третього Євангелія. Саме Євангеліє від Луки найбільше зображує Ісуса як Того, що молиться в найважливіші моменти Його земного служіння для вияснення Особи і діла Сина Божого.Вперше Христа, Котрий молиться, Лука зображує для нас, описуючи подію хрищення Ісуса від Івана Христителя: «І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк.3:21-22). Другу згадку про Ісусову молитву до Бога Лука чинить перед вибором Дванадцяти апостолів у ніч перед виголошенням Рівнинної проповіді, яку згодом, у книзі Дій, Лука назве «наукою апостольською». Тобто Ісус молився перед тим, як навчати катехізису Своїх учнів.Наступну згадку про те, що Ісус молився, Лука робить перед Петровим віросповіданням і першим проголошенням про Свої страждання. Про це читаємо у дев’ятому розділі: «І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!» (Лк.9:18-22).Молився Ісус також і в годину Свого преображення на горі, де Він розмовляв із Мойсеєм та Іллею про Свій вихід, «який в Єрусалимі Він мав докінчити» (9:31). Після цього, подібно до того, коли христився Ісус, знову був чути Вітцівський голос, який промовляв: «Це Син Мій Улюблений – Його слухайтеся!» (9:35...
    Show more Show less
    12 mins
  • Дії 2:42 - Спільнота ламання хліба
    Jul 6 2024
    Євангеліст Лука у другому розділі книги Дій, 42-й вірш, описує життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42). Минулого разу ми розглянули «науку апостольську», яку той же євангеліст Лука записав у Рівнинній проповіді Ісуса Христа, зокрема, дорогу життя, яка описується блаженствами: «Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви» (Лк.6:20-21). Сьогодні ми розглянемо другу складову життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви, а саме, «та в спільноті, ламанні хліба».У Старому Заповіті Бог передає Своє бажання спасти Свій народ також через спільноту споживання їжі, як ось споживання Пасхального ягняти та прісного хліба, чи біля гори Сінай, коли «вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности. І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили» (Вихід 24:9-11).Навіть жертвоприношення у скинії заповіту чи храмі супроводжувалися споживанням їжі, зокрема споживанням частини жертовного м’яса. Справді, багато Господніх заповітів із Його людьми у Старому Заповіті затверджувалися жертвоприношенням і споживанням жертовної їжі. Всі ці споживання вказували на спільноту з Богом за столом Останнього дня, як про це каже Ісус в одній із притч: «І прийдуть від сходу і заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (Лк.13:29). Споживання їжі було одним зі шляхів, якими Бог забезпечував близькість і спільноту зі Собою для запевнення у спасінні Божого народу.Під час Свого земного служіння Ісус також часто споживав їжу з різними людьми, як з митниками і грішниками, так і з книжниками і фарисеями, що також зі Своїми учнями. Кожного разу, коли Ісус споживає їжу в спільноті ми маємо Божу присутність у Христі Ісусі, Його навчання, як проголошення Божого царства, і споживання їжі, яке показує спільноту і примирення.У наші часи ми також споживаємо їжу, виражаючи спільноту сімейного кола, друзів чи родичів, чи то за святковим столом, чи за звичайним обідом. І яким би цей стіл не був, хліб на ньому мусить бути. Коли ми споживаємо хліб, найчастіше ми його нарізаємо. Мешканці Близького Сходу 2000 років назад хліб не різали, а ламали, щоб його поділити, оскільки він мав форму плаского пляцка.Уперше ламання хліба в Євангеліє від Луки ми зустрічаємо в 9-му розділі, який описує кульмінацію Галілейського служіння Спасителя, чудо нагодування п’яти тисяч народу, про що читаємо: «А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов ...
    Show more Show less
    14 mins
  • Дії 2:42 - Наука Апостольська
    Jul 6 2024
    Після опису подій Дня П’ятидесятниці, Дня народження Новозавітної церкви, євангеліст Лука підсумовує в 42-му вірші другого розділу книги Дій життя ранньої церкви: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).Сьогодні ми розглянемо першу складову життя поклоніння Новозавітної церкви, а саме, «науку апостольську», яку Лука головно представляє у Рівнинній проповіді свого Євангелія, яка разом із Нагірною проповіддю, що в Євангеліє від Матвія, складає фундамент катехізису церкви апостольських часів. Головний же зміст самого катехізису підсумовується євангелістом Лукою «Блаженствами», промовлених Ісусом на початку Рівнинної проповіді.Подібно до того як Господь Бог проголошував через Мойсея: «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали» (5М.11:26-28), так і Господь наш Ісус навчає Своїх учнів про Дві дороги, дорогу життя і дорогу смерті:«Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!» (Лк.6:20-26).Великий переворот відбувся в житті кожного з нас після початку повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію нашої країни. Великий переворот стається в історичному світогляді українця, коли він дізнається, що історія Російської Федерації немає жодного стосунку до Русі, а Московія була улусом Золотої Орди неслов’янських фіно-угорських народів.Про великий переворот духовного життя людини говорить нам і наш Спаситель. І як не дивно, цей великий переворот відбувається, як на дорозі життя, так і на дорозі смерті. На дорозі життя голодні стають ситими, убогі – багатими, а засмучені втішаються. На дорозі смерті – все навпаки: багаті збідніють, ситі матимуть голод, а ті, що потішалися, будуть плакати і сумувати.Якби перед тим, як Лука писав Рівнинну проповідь Спасителя, євангеліст і апостол Матвій вже не записав би Нагірну проповідь, ми могли б розуміти убогих, голодних і засмучених у ...
    Show more Show less
    16 mins
  • Івана 3:3-5
    May 27 2024
    «По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства... По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів.3:3, 5).Ми любимо говорити про народження, про народження наших дітей, про наше народження, про народження наших батьків, тобто ми любимо говорити про фізичне народження. Однак, сьогодні ми поговоримо про наше нове народження, про народження згори.Відповідно до Ісусових слів, нове народження – це не те, що християнин може, або не може мати. Це не якась там особлива якість, чи досвід лише сильного християнина, чого би бракувало слабкому. Це не є високий рівень Християнства, якого не всі досягають. Христос не каже, що нове народження є добрим, бажаним, корисним та вірним.Натомість, Він каже: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Той, хто не народився згори, не належить Божому Царству, але знаходиться в царстві Сатани. Насправді, він навіть не бачив Царства Божого, і таким чином, все ще далеко від Божої благодаті. Його гріхи не прощені. Він не може прийти до Бога і спастися. Він втрачений, він засуджений.Вражає те, що Ісус наголошує на цьому чотири рази, сказавши: «По правді», чи буквально: «Амінь». Він бере у свідки для всього світу Самого Бога, проголошуючи незмінність божественної постанови: без нового народження згори ніхто не ввійде до Божого Царства, чи навіть його побачить.Ісус продовжує: «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів.3:6). Тут Він об’являє, кому необхідне нове народження – всім людям. Через природнє, фізичне народження від тіла (чи плоті), за яким всі люди приходять на цей світ, ми не є духовними, і таким чином, ми є непридатними до Божого Царства. Ми не вспадковуємо божественного життя і Духа від наших батьків, але лише природнє життя, плоть і гріх. Тобто, ми зачаті та народжені в гріху, повні темряви, сліпоти і ворожнечі до Бога.Таким чином, кожна людина потребує нове народження. Коли хто не народиться знову, повністю іншим чином, силою Духа Святого із небес, тобто згори, не може мати прощення, спасіння і вічного життя.Необхідність нового народження стає навіть яснішою для нас, коли ми розглянемо Никодима, кому Ісус і промовляє ці слова. Зовні, Никодим вже був членом правдивої церкви. Бог вже прийняв його до заповіту благодаті через таїнство обрізання. Никодим був літнім, досвідченим чоловіком. Він був провідником юдеїв, суворим фарисеєм, але не таким лицемірним і зверхнім як більшість з них. На відміну від більшості, він не зневажав Ісуса, тим більше Його не переслідував.Натомість, він визнавав Ісуса за вчителя від Бога. Він радо слухав Христове вчення і навіть прийшов до Нього вночі, щоб поговорити про шлях спасіння. Більш того, як навчений ...
    Show more Show less
    15 mins
  • Дії 2:1-13 - П'ятидесятниця
    May 27 2024
    Чи пам’ятаєте ви про Вавилонську вежу? Я кажу про біблійну історію виняткової гордині людства і про велике розділення та розпорошення людей як її результат. Коли людина захотіла побудувати вежу до неба як колосальний монумент самій собі, втрутився Бог і «помішав Господь мову всієї землі». У такий спосіб Він понизив людину, зруйнував її плани і розділив об’єднане проти Нього суспільство.Насправді, люди ще задовго до цього перестали розуміти один одного. Ще раніше глиняна посудина людини дала тріщину. Якщо мовний бар’єр не розділив би людей Вавилону, щось інше це би зробило. Хіба я не казав наскільки гордими вони були?А тепер запрошую вас до розгляду дзеркального відображення цієї події у Новому Заповіті, до великого об’єднання народів, що сталося на П’ятидесятницю, до повного надій виправлення Вавилонського результату.Єрусалим. У домі, де перебували вірні учні однодушно у молитві, «нагло зчинився шум із неба» і «язики поділені немовби огненні, та й на кожному з них по дному осів» (Дії 2:2, 3). Неосвічені галілеяни раптом заговорили мовами, яких вони не вивчали, мовами парфян, мідян, еламітів, римлян та інших, що стояли поруч. Враження від того, що учні переступили стародавній мовний бар’єр, поступилось враженню того, що ті насправді сказали. Петро проголосив, що люди Єрусалиму розп’яли Божого Сина, що звісно, жахливо і несправедливо, проте саме це було їхнім спасінням. Божий Син воскрес, Він живий.І хоча вони були парфянами, мідянами, еламітами чи римлянами, вони зрозуміли Петра. Це був день роботи Святого Духа, Котрий завжди при ділі, завжди вказує, завжди об’являє, завжди приводить нас до Ісуса.Коли людям разом були розбиті серця і разом вони були налякані скоєним, вони разом були помилувані. У цьому жалі та у цьому мирі вони знайшли єдиний шлях назад до Бога, і, як потім виявилось, єдиний шлях один до одного. Вони стали спільнотою благодаті, такою спільнотою, якої світ ще не бачив, спільнотою, що розмовляла однією мовою любові. Вони були охрищені на прощення їхніх гріхів, на прощення гріхів парфян, мідян, еламітів, римлян та решти зі трьох тисяч. Вони були омиті в Ім’я Ісуса Христа, Руйнівника бар’єрів.Хтось добре сказав: «Якщо релігія погана, вона робиться ще гіршою». Ганебним є, коли мусульманин ненавидить індуса, коли юдей ненавидить християнина, коли християнин ненавидить будь-кого. Хтось може запитати: «Що доброго в релігії, коли вона розділяє, зводить бар’єри між людьми, розводить їх по синагогах, мечетях і церквах, створює секти і деномінації?». Хіба всі люди не повинні бути однією сім’єю?Наївним буде звинувачувати Християнську віру в усіх проблемах світу. Бо лише Ісус давав заповідь: «Любіть ворогів своїх», вже не кажучи про спонукаючу причину насправді хотіти цього. Жодна інша етика ...
    Show more Show less
    16 mins
  • 1Петра 1:13-25
    May 27 2024
    Про Божі дарунки милості, надії та віри і про результати нашого володіння цими дарунками звістить нам сьогодні апостол Петро у першому розділі свого першого послання, починаючи зі 13-го вірша:«Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа. Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: Будьте святі, Я бо святий!» (1Пет.1:13-16).У світі ми часто чуємо про мертву надію. Навіть приказка, яка каже, що надія помирає останньою, є цьому підтвердженням. Ми часто кажемо: «Я надіюсь», маючи на увазі своє бажання, яке не є певним. Однак, Божий дарунок надії зовсім інший. Надія, що від Бога, це сама впевненість, це стовідсоткова впевненість.Так само як невпевненість земної надії підкреслюється тлінністю, порочністю і минущістю земних речей і справ, так і впевненість Божої надії стверджується її спадщиною. Як це ще на початку писав апостол Петро: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресіння з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас» (1Пет.1:3-4).Жива надія, яку нам дає Христове воскресіння і вознесіння, не є лише теоретичною. Віра, знання і Божі обітниці, що досягли нашого розуму і серця, хочуть вийти назовні та визначати шляхи наших думок, слів та дій.Коли Петро каже: «підперезавши стегна свого розуму», він має на увазі, щоб ми приготували наш розум до дії, подібно до того, я чоловік тих часів, що носив довгий одяг, підіймав і підперізував його, вивільняючи, таким чином, ноги до швидких дій. Адже для християн важливо, щоб не залишатися у стані: «Я нічого не можу зробити». Випростуйте ваше ставлення!Справді, для християн є належним сповідати, що ми не можемо себе спасти, що ми не можемо самі відродитись до праведного життя, що ми не можемо піднести себе до Божих висот. Однак, коли Христова праведність вже нам дана, коли Святий Дух вже дарував нам знання і силу, наша сила волі відродилася і ми спроможні вибирати добро.Ми не можемо вибрати свого народження згори, однак, християни, які вже відродилися силою Духа Святого, справді можуть чинити моральний вибір. Омиті водою Хрищення, натхненні та ведені Словом, збудовані Господньою Вечерею, ми справді можемо діяти як слухняні діти, ми справді можемо бути «тверезі» у наших ставленнях і поводженні.Коли ми сповідаємо, що ми бідні та засуджені грішники, ми не повинні дозволити цій правді паралізувати наше життя послуху і служіння. Христова перемога на хресті та Його перемога з могили – це подвійна перемога. Це перемога над провиною гріха і ...
    Show more Show less
    16 mins
  • Івана 20:17 - Христос воскрес!
    May 27 2024
    Колись сім демонів обгортали душу Марії. Це було до Ісуса. Якими були її муки з ними? Що означало для неї це звільнення? Якими були її почуття до Ісуса? Що вона відчувала, коли римський вояк перевіряв чи Той мертвий? Римляни це добре робили за допомогою списа. Христос справді помер. Він справді був мертвим. Це було у п’ятницю.Тепер вже неділя. Марія вийшла з дому, коли «ще темно було», щоб намастити Його тіло. Але коли «прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений» (Ів.20:1), там не було нічого для неї, окрім того щоб стояти і плакати. Тіла не було. Коли здавалося, що гірше вже не буде, коли вже не було чого забирати в неї, навіть мертве тіло пропало.«А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло... І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали... І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця» (Ів.20:11-17).«Не торкайся до Мене», не тримайся Мене, бо саме це вона робила – тримала Його, щоб більше не відпустити. Йому ж потрібно йти до Отця, щоб бути з нею не лише тимчасово, обмежений відтинок часу, але постійно перебувати і не тільки з нею. «Не торкайся до Мене», бо наші взаємини змінилися, вони тепер інші, не тепер – Я йду до Отця.Що означало бути християнином саме тоді, у той окремий, невимовний момент? Можна тільки уявляти, як Марія повільно відкривалася до цього неосяжного, чи власне як це неосяжне повільно відкривалося їй. Потрібно було трохи часу, щоб її душа обгорнула себе цим і усім, що повернулося до неї, коли Він промовив: «Маріє!»…Можливо Ісус насправді не помирав. Можливо Він був знятий зі хреста, а пізніше, лежачи у могилі, Він відновився і пішов. Чи можливо Його послідовники вкрали тіло і поширили звістку, що Він живий. Можливо у Нього був брат близнюк, котрий з’явився раз чи два після смерті Ісуса. Можливо мав місце масовий гіпноз, чи відбулася надзвичайно хитра змова. Чи може це просто легенда, яка розвинулася роками пізніше?Справді, логіка у всіх цих теорій має багато великих дір, а багато компетентних істориків проїхалися через них не один раз величезними транспортними засобами. І все ж, якими б слабкими ці пояснення не були, хіба вони не правдивіші від історії написаній Іваном?Без того, щоб казати, що наша ...
    Show more Show less
    18 mins