Episodios

  • Римлянам 6:12-23

    Римлянам 6:12-23
    Jul 23 2024
    Про нове ставлення серця християнина Мартін Лютер пише, відповідаючи на запитання «Що означає хрищення водою?», наступним чином:«Воно означає, що старий Адам у нас має бути втоплений щоденним каяттям, і мусить померти з його лихими вчинками та бажаннями, і що замість нього повинна щоденно поставати та воскресати нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно».Основою для такого твердження Лютера були слова апостола Павла зі шостого розділу послання до римлян: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим.6:4).Після мови про нове ставлення християнина Павло тепер говорить про дії. Апостол знову і знову спонукає нас, християн, щоб ми присвятили своє життя служінню Богові. Справді, немає ніякої співпраці з нашого боку в нашому приході до віри. Навернення – це чудо, яке чинить в нас Святий Дух. Святе Писання використовує образи воскресіння і дітонародження, описуючи прихід людини до віри, чи власне створення віри в людині.Раніше віруючий був мертвим у невірі, поки Святий Дух не воскресив його до життя у вірі, як про це пише Павло ефесянам: «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю» (Еф.2:4-5).Про це ж саме цей же Павло пише і колосянам: «І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті» (Кол.2:13-14).Так як людині дається життя засобом фізичного народження, так і Святий Дух дає людині життя духовним народженням, як про це казав Ісус Никодимові: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства... Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів.3:3, 6).Апостол Петро пише яким засобом Святий Дух чинить це народження згори: «Бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим. Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав’яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії» (1Пет.1:23-25).Засобом Євангелія, що у Слові та таїнствах, Святий Дух чинить нове народження згори, створюючи у серці грішника віру, яка покладається на Христа Ісуса, Спасителя грішників. Навернення грішника – це повністю Божа робота, без будь-якої співпраці, кроку чи вирішення з боку грішника.Однак, освячене життя – це справа співпраці. Як галуззя, що з’єднане з виноградиною, ми не можемо приносити плоди на Божу славу, якщо не з’єднані зі Христом, як це Він каже: «Я Виноградина, ви ...
    Más Menos
    13 m
  • Римлянам 6:1-11

    Римлянам 6:1-11
    Jul 15 2024
    Коли Господь Бог на горі Сінай казав: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства» (Вихід 20:2), Він сподівався на зміну ставлення серця в народу Ізраїля, щоб потім сказати: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (2М.20:3) та всі решта заповідей. Зміна ставлення серця була необхідною, щоб людина могла почути, що їй каже Бог, щоб людина була слухняною. Коли в Нагірній проповіді Господь Ісус казав Своїм учням: «Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!» (Мт.5:20), Він також говорив про необхідність зміни ставлення серця природньої людини, грішника.На початку шостого розділу послання до Римлян апостол Павло говорить про нове ставлення серця охрищеного у Христа Ісуса віруючого: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресіння, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, того виправдано від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим.6:1-11).Перш ніж записати ці Богом натхненні рядки у своє послання, Павло викладає Римлянам дорогу спасіння, починаючи із проголошення Божого справедливого Закону всім, як поганам, так і моралістам, що теж і юдеям. Апостол збирає разом свідчення з різних книг Старого Заповіту про природню людину, про кожного з нас, «що юдеї й геллени – усі під гріхом, як написано: Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми» (Рим.3:9-18).І в цьому проголошенні апостол Павло стверджує два головних висновки його викладення: по-перше, „жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, - Законом–бо гріх пізнається”(Рим.3:20); по-друге, „всі згрішили і позбавлені Божої слави” (тобто Божого схвалення) (Рим.3:23)....
    Más Menos
    14 m
  • Луки 9:18-22

    Луки 9:18-22
    Jul 7 2024
    «І сталось, як на самоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!» (Лк.9:18-22).Певна таємниця, подібно до туману, охоплює Петрове віросповідання, що Ісус – це Христос. Чому ніхто раніше не промовив цього? Чому ще раніше ніхто не вчинив це віросповідання? На той час багато чого вже відбулося, доказів було вже більше ніж достатньо. Проте до цього моменту жодна людина ще відважно не проголошувала, що Ісус – це Христос Божий. Петро є першим учнем, власне він є першою людиною в Євангеліє, хто вчинив це віросповідання.Однак слухачі (читачі) Євангелія від Луки вже знають, що Ісус – це Христос. Ангели були першими, хто сповідав, що Він є Христом. Це було, коли народився Ісус. Далі демони не один раз протягом Галілейського служіння визнавали це. Проте ніхто з людських учасників оповіді Євангелія від Луки не проголошував, що Ісус – це Христос, аж поки Петро не зробив цього при кінці Ісусового Галілейського служіння.Як так могло статися, що ангели і демони розуміли, що Ісус – це Христос, Син Божий, коли ж Його учні, Його друзі, Його родичі, та власне, юдейський народ у цілому, боролися зі визначенням Його ідентичності? Можливо відповідь на ці запитання, що пантеличили, знаходиться у самому характері Ісуса і Його місії: Він приносить Царство Боже, проте зодягнений у плоть, покору і несприйняття. Для людей Ісус створює поділення, як про це пророкував Семен: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання» (Лк.2:34). Ісус був суперечливою особою, яка викликала різку відповідь у тих, хто перебував у Його присутності. Його вчення і Його чуда не завжди викликали від людей сподіване віросповідання.Після першої виголошеної проповіді у рідному Назареті Ісусові родичі та друзі намагалися вбити Його, привівши до краю гори, щоб скинути. Після воскресіння сина вдови у місті Наїн люди думали про Нього лише як про великого пророка. Навіть Іван Христитель і його учні запитували Ісуса: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» (Лк.7:19). Ісус відповідав, чинячи ще більше чудес, що вказували на Месію, і цитуючи книгу пророка Ісаї про діла Месії: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. І блаженний, хто через Мене спокуси не ...
    Más Menos
    15 m
  • Дії 2:42 - Молитва

    Дії 2:42 - Молитва
    Jul 6 2024
    «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).Життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви відбувалося «в науці апостольській», тобто ранні християни вивчали катехізис, який записали для них євангелісти Матвій і Лука, як Нагірна і Рівнинна проповіді відповідно. Також вони перебували «в спільноті, ламанні хліба», тобто після навчання катехізису, чи Поклоніння Слова, християни мали Господню Вечерю, чи Поклоніння Таїнства, де вони споживали разом із хлібом та вином правдиві тіло і кров Господа Ісуса, як це Він Сам заповів, кажучи: «Це чиніть на спомин про Мене!».Без сумніву, Поклоніння Слова і Таїнства було обрамлене молитвами, в яких ранні християни перебували разом із апостольською наукою і спільнотою ламання хліба, як це пише Лука. Подібно до того як зміст і сутність науки апостольської та спільноти ламання хліба ми головно брали з Євангелія від Луки, так і сьогодні, розглядаючи молитовне життя християн, ми знову звернемося до третього Євангелія. Саме Євангеліє від Луки найбільше зображує Ісуса як Того, що молиться в найважливіші моменти Його земного служіння для вияснення Особи і діла Сина Божого.Вперше Христа, Котрий молиться, Лука зображує для нас, описуючи подію хрищення Ісуса від Івана Христителя: «І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк.3:21-22). Другу згадку про Ісусову молитву до Бога Лука чинить перед вибором Дванадцяти апостолів у ніч перед виголошенням Рівнинної проповіді, яку згодом, у книзі Дій, Лука назве «наукою апостольською». Тобто Ісус молився перед тим, як навчати катехізису Своїх учнів.Наступну згадку про те, що Ісус молився, Лука робить перед Петровим віросповіданням і першим проголошенням про Свої страждання. Про це читаємо у дев’ятому розділі: «І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!» (Лк.9:18-22).Молився Ісус також і в годину Свого преображення на горі, де Він розмовляв із Мойсеєм та Іллею про Свій вихід, «який в Єрусалимі Він мав докінчити» (9:31). Після цього, подібно до того, коли христився Ісус, знову був чути Вітцівський голос, який промовляв: «Це Син Мій Улюблений – Його слухайтеся!» (9:35...
    Más Menos
    12 m
  • Дії 2:42 - Спільнота ламання хліба

    Дії 2:42 - Спільнота ламання хліба
    Jul 6 2024
    Євангеліст Лука у другому розділі книги Дій, 42-й вірш, описує життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42). Минулого разу ми розглянули «науку апостольську», яку той же євангеліст Лука записав у Рівнинній проповіді Ісуса Христа, зокрема, дорогу життя, яка описується блаженствами: «Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви» (Лк.6:20-21). Сьогодні ми розглянемо другу складову життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви, а саме, «та в спільноті, ламанні хліба».У Старому Заповіті Бог передає Своє бажання спасти Свій народ також через спільноту споживання їжі, як ось споживання Пасхального ягняти та прісного хліба, чи біля гори Сінай, коли «вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности. І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили» (Вихід 24:9-11).Навіть жертвоприношення у скинії заповіту чи храмі супроводжувалися споживанням їжі, зокрема споживанням частини жертовного м’яса. Справді, багато Господніх заповітів із Його людьми у Старому Заповіті затверджувалися жертвоприношенням і споживанням жертовної їжі. Всі ці споживання вказували на спільноту з Богом за столом Останнього дня, як про це каже Ісус в одній із притч: «І прийдуть від сходу і заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (Лк.13:29). Споживання їжі було одним зі шляхів, якими Бог забезпечував близькість і спільноту зі Собою для запевнення у спасінні Божого народу.Під час Свого земного служіння Ісус також часто споживав їжу з різними людьми, як з митниками і грішниками, так і з книжниками і фарисеями, що також зі Своїми учнями. Кожного разу, коли Ісус споживає їжу в спільноті ми маємо Божу присутність у Христі Ісусі, Його навчання, як проголошення Божого царства, і споживання їжі, яке показує спільноту і примирення.У наші часи ми також споживаємо їжу, виражаючи спільноту сімейного кола, друзів чи родичів, чи то за святковим столом, чи за звичайним обідом. І яким би цей стіл не був, хліб на ньому мусить бути. Коли ми споживаємо хліб, найчастіше ми його нарізаємо. Мешканці Близького Сходу 2000 років назад хліб не різали, а ламали, щоб його поділити, оскільки він мав форму плаского пляцка.Уперше ламання хліба в Євангеліє від Луки ми зустрічаємо в 9-му розділі, який описує кульмінацію Галілейського служіння Спасителя, чудо нагодування п’яти тисяч народу, про що читаємо: «А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов ...
    Más Menos
    14 m
  • Дії 2:42 - Наука Апостольська

    Дії 2:42 - Наука Апостольська
    Jul 6 2024
    Після опису подій Дня П’ятидесятниці, Дня народження Новозавітної церкви, євангеліст Лука підсумовує в 42-му вірші другого розділу книги Дій життя ранньої церкви: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).Сьогодні ми розглянемо першу складову життя поклоніння Новозавітної церкви, а саме, «науку апостольську», яку Лука головно представляє у Рівнинній проповіді свого Євангелія, яка разом із Нагірною проповіддю, що в Євангеліє від Матвія, складає фундамент катехізису церкви апостольських часів. Головний же зміст самого катехізису підсумовується євангелістом Лукою «Блаженствами», промовлених Ісусом на початку Рівнинної проповіді.Подібно до того як Господь Бог проголошував через Мойсея: «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали» (5М.11:26-28), так і Господь наш Ісус навчає Своїх учнів про Дві дороги, дорогу життя і дорогу смерті:«Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!» (Лк.6:20-26).Великий переворот відбувся в житті кожного з нас після початку повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію нашої країни. Великий переворот стається в історичному світогляді українця, коли він дізнається, що історія Російської Федерації немає жодного стосунку до Русі, а Московія була улусом Золотої Орди неслов’янських фіно-угорських народів.Про великий переворот духовного життя людини говорить нам і наш Спаситель. І як не дивно, цей великий переворот відбувається, як на дорозі життя, так і на дорозі смерті. На дорозі життя голодні стають ситими, убогі – багатими, а засмучені втішаються. На дорозі смерті – все навпаки: багаті збідніють, ситі матимуть голод, а ті, що потішалися, будуть плакати і сумувати.Якби перед тим, як Лука писав Рівнинну проповідь Спасителя, євангеліст і апостол Матвій вже не записав би Нагірну проповідь, ми могли б розуміти убогих, голодних і засмучених у ...
    Más Menos
    16 m
  • Івана 3:3-5

    Івана 3:3-5
    May 27 2024
    «По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства... По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів.3:3, 5).Ми любимо говорити про народження, про народження наших дітей, про наше народження, про народження наших батьків, тобто ми любимо говорити про фізичне народження. Однак, сьогодні ми поговоримо про наше нове народження, про народження згори.Відповідно до Ісусових слів, нове народження – це не те, що християнин може, або не може мати. Це не якась там особлива якість, чи досвід лише сильного християнина, чого би бракувало слабкому. Це не є високий рівень Християнства, якого не всі досягають. Христос не каже, що нове народження є добрим, бажаним, корисним та вірним.Натомість, Він каже: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Той, хто не народився згори, не належить Божому Царству, але знаходиться в царстві Сатани. Насправді, він навіть не бачив Царства Божого, і таким чином, все ще далеко від Божої благодаті. Його гріхи не прощені. Він не може прийти до Бога і спастися. Він втрачений, він засуджений.Вражає те, що Ісус наголошує на цьому чотири рази, сказавши: «По правді», чи буквально: «Амінь». Він бере у свідки для всього світу Самого Бога, проголошуючи незмінність божественної постанови: без нового народження згори ніхто не ввійде до Божого Царства, чи навіть його побачить.Ісус продовжує: «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів.3:6). Тут Він об’являє, кому необхідне нове народження – всім людям. Через природнє, фізичне народження від тіла (чи плоті), за яким всі люди приходять на цей світ, ми не є духовними, і таким чином, ми є непридатними до Божого Царства. Ми не вспадковуємо божественного життя і Духа від наших батьків, але лише природнє життя, плоть і гріх. Тобто, ми зачаті та народжені в гріху, повні темряви, сліпоти і ворожнечі до Бога.Таким чином, кожна людина потребує нове народження. Коли хто не народиться знову, повністю іншим чином, силою Духа Святого із небес, тобто згори, не може мати прощення, спасіння і вічного життя.Необхідність нового народження стає навіть яснішою для нас, коли ми розглянемо Никодима, кому Ісус і промовляє ці слова. Зовні, Никодим вже був членом правдивої церкви. Бог вже прийняв його до заповіту благодаті через таїнство обрізання. Никодим був літнім, досвідченим чоловіком. Він був провідником юдеїв, суворим фарисеєм, але не таким лицемірним і зверхнім як більшість з них. На відміну від більшості, він не зневажав Ісуса, тим більше Його не переслідував.Натомість, він визнавав Ісуса за вчителя від Бога. Він радо слухав Христове вчення і навіть прийшов до Нього вночі, щоб поговорити про шлях спасіння. Більш того, як навчений ...
    Más Menos
    15 m
  • Дії 2:1-13 - П'ятидесятниця

    Дії 2:1-13 - П'ятидесятниця
    May 27 2024
    Чи пам’ятаєте ви про Вавилонську вежу? Я кажу про біблійну історію виняткової гордині людства і про велике розділення та розпорошення людей як її результат. Коли людина захотіла побудувати вежу до неба як колосальний монумент самій собі, втрутився Бог і «помішав Господь мову всієї землі». У такий спосіб Він понизив людину, зруйнував її плани і розділив об’єднане проти Нього суспільство.Насправді, люди ще задовго до цього перестали розуміти один одного. Ще раніше глиняна посудина людини дала тріщину. Якщо мовний бар’єр не розділив би людей Вавилону, щось інше це би зробило. Хіба я не казав наскільки гордими вони були?А тепер запрошую вас до розгляду дзеркального відображення цієї події у Новому Заповіті, до великого об’єднання народів, що сталося на П’ятидесятницю, до повного надій виправлення Вавилонського результату.Єрусалим. У домі, де перебували вірні учні однодушно у молитві, «нагло зчинився шум із неба» і «язики поділені немовби огненні, та й на кожному з них по дному осів» (Дії 2:2, 3). Неосвічені галілеяни раптом заговорили мовами, яких вони не вивчали, мовами парфян, мідян, еламітів, римлян та інших, що стояли поруч. Враження від того, що учні переступили стародавній мовний бар’єр, поступилось враженню того, що ті насправді сказали. Петро проголосив, що люди Єрусалиму розп’яли Божого Сина, що звісно, жахливо і несправедливо, проте саме це було їхнім спасінням. Божий Син воскрес, Він живий.І хоча вони були парфянами, мідянами, еламітами чи римлянами, вони зрозуміли Петра. Це був день роботи Святого Духа, Котрий завжди при ділі, завжди вказує, завжди об’являє, завжди приводить нас до Ісуса.Коли людям разом були розбиті серця і разом вони були налякані скоєним, вони разом були помилувані. У цьому жалі та у цьому мирі вони знайшли єдиний шлях назад до Бога, і, як потім виявилось, єдиний шлях один до одного. Вони стали спільнотою благодаті, такою спільнотою, якої світ ще не бачив, спільнотою, що розмовляла однією мовою любові. Вони були охрищені на прощення їхніх гріхів, на прощення гріхів парфян, мідян, еламітів, римлян та решти зі трьох тисяч. Вони були омиті в Ім’я Ісуса Христа, Руйнівника бар’єрів.Хтось добре сказав: «Якщо релігія погана, вона робиться ще гіршою». Ганебним є, коли мусульманин ненавидить індуса, коли юдей ненавидить християнина, коли християнин ненавидить будь-кого. Хтось може запитати: «Що доброго в релігії, коли вона розділяє, зводить бар’єри між людьми, розводить їх по синагогах, мечетях і церквах, створює секти і деномінації?». Хіба всі люди не повинні бути однією сім’єю?Наївним буде звинувачувати Християнську віру в усіх проблемах світу. Бо лише Ісус давав заповідь: «Любіть ворогів своїх», вже не кажучи про спонукаючу причину насправді хотіти цього. Жодна інша етика ...
    Más Menos
    16 m